Учебные материалы


УДК 330



Карта сайта steklimdom.ru

«Економіка підприємства». – К.: ДЕТУТ, 2011. – 84 с.

Методичні вказівки призначені для студентів спеціальності: 8.050100 «Економіка підприємства», особлива увага приділена застосуванню математичних та еврістичних методів для прогнозування економічних процесів.

Використовуються при проведенні практичних занять, при самостійній роботі студентів, зокрема при написанні магістерської роботи.

Методичні рекомендації розглянуті і затверджені на засіданні кафедри економіки підприємств транспорту (протокол № 12 від 19 травня 2010 р.) та на засіданні методичної комісії факультету економіки і менеджменту (протокол № 8 від 25 травня 2010 р.)

Укладачі: Сич Є. М. , д-р.екон.наук,проф., . Творонович В. І., к-т екон. наук, доц.

Рецензенти: Пасічник В. І. д-р. екон. наук, проф.;

Юн Г.М. д-р техн. наук., проф .

ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................................................4

1. Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу....................6

2. Методичні вказівки до практичних занять.............................................42

2.1 Плани проведення практичних занять..............................................42

3. Завдання для самостійного вивчення курсу і методичні вказівки щодо виконання та оформлення самостійної

роботи...............................................................................................................45

3.1 Загальні відомості................................................................................45

3.2 Завдання на самостійну роботу..........................................................46

3.3 Тематика теоретичних індивідуальних завдань...............................53

3.4 Тематика теоретичних питань до контрольної роботи....................54

4. Розрахункові завдання.................................................................................54

4.1 Контрольні задачі................................................................................54

4.2 Завдання контрольної роботи.............................................................62

4.3 Основні тестові завдання....................................................................66

5. Підсумковий контроль знань.....................................................................77

5.1 Контрольні заходи...............................................................................77

5.2 Критерії атестаційної оцінки..............................................................77

6. Список рекомендованої літератури...........................................................78

6.1. Основна література...............................................................................78

6.2. Додаткова література............................................................................79

6.3. Періодичні видання...............................................................................79

ВСТУП

Системний аналіз механізму дії економічних законів разом з теоретичним узагальненням накопиченого досвіду розв’язання практичних задач на основі економіко-математичних методів та інформаційних технологій створює умови для побудови цілістної концепції оптимального функціонування економіки держави.

В ринкових умовах збільшується потреба у цілеспрямованому управлінні процесами розвитку різними об’єктами та системами. Якщо в процесі управління виходити з інформації, що описує систему тільки в даний момент і не враховувати майбутні умови функціонування, то управління не буде оптимальним. Тому ефективність управління такими складними системами як економіка та її складовими (транспорт тощо) не може бути задовільною без функції прогнозування.

Прогнозування стає необхідністю і повинно бути базою для підготовки рішень про вибір найбільш перспективних напрямків розвитку досліджуваного об’єкта.

Сучасність характеризується ускладненням всіх форм суспільного життя, взаємозв’язків між його складовими. Задача полягає в тому, щоб передбачення, як управління розвитком суспільства, було науково доведеним. Існує багато методів та прийомів передбачення майбутнього, в основі яких лежить два підходи: математичний та евристичний

У даній роботі описані обидва підходи, головним об’єктом яких є дослідження залізничної галузі.

Транспортна галузь взагалі і залізнична, зокрема, забезпечують розвиток економічних зв’язків держави. Стратегією науково-технічної політики у транспортній галузі є вихід на світовий рівень за технічними параметрами та якістю послуг. Сприйнятливість транспортної галузі як системи до науково-технічного прогресу, залежить від стану вітчизняної та зарубіжної науки, аналізу та перспективного прогнозування розвитку його технічного рівня.

Загрузка...

Тому вивчення курсу «Економічне прогнозування» є важливою частиною підготовки фахівців галузі, сприяє всебічному розвитку та поглибленню економічного мислення майбутніх економістів. Ця дисципліна вивчає галузь з точки зору відносин, що виникають у процесі транспортного виробництва, досліджує прояви об’єктивних законів, а також закономірності функціонування залізничного транспорту як сфери матеріального виробництва. Опанування теоретичними знаннями та навичками при вивченні дисципліни дозволить спеціалістам на виробництві грамотно вирішувати комплекс організаційно-економічних, технологічних завдань. У цьому розумінні важливого значення набуває методичне забезпечення самостійного вивчення курсу. Методичні вказівки до вивчення дисципліни складаються з лекційного матеріалу з подальшим розкриттям змісту самостійного опрацювання, характеру і порядку представлення результатів індивідуальної роботи, деталізовано питання практичних занять, критерії атестаційної оцінки, перелік рекомендованої літератури .

За кожною темою студентам пропонуються конкретні питання з посиланням на декілька літературних джерел та виконанням практичних завдань. Для кращого засвоєння матеріалу та вивчення теоретичних і практичних питань у самостійному режимі без залучення додаткових видань до кожної задачі розрахункової частини подані методичні рекомендації щодо здійснення розрахунків та узагальнення результатів. Для забезпечення самостійного вирішення розрахункових завдань для більшості задач пророблені декілька варіантів вихідних даних. Індивідуальний підхід проводиться за рахунок наведення по кожній темі декількох рефератів, що забезпечує не тільки загальне, але й поглиблене ознайомлення з дисципліною .

Мета вивчення курсу і міждисциплінарні зв’язки

За підсумками вивчення курсу студент повинен засвоїти методи та моделі економічного прогнозування, опанувати основні знання та базові навички ведення практичних розрахунків основних показників оцінки підприємств транспорту.

Під час заліку студент повинен показати знання про основні поняття економічного прогнозування, а також володіти методикою проведення техніко-економічного обґрунтування рішень.

Матеріал навчальної дисципліни базується на знаннях, які студенти отримують по економічних дисциплінах, що вивчаються на попередніх курсах.

Знання, отримані під час вивчення дисципліни, є підґрунтям для опанування дисциплін «Економічне обґрунтування господарських рішень», «Економічна діагностика», а також виконання дипломних робіт спеціалістів та випускних робіт магістрів.

Програма курсу орієнтована на ринкові умови господарювання і використання міжнародного досвіду функціонування транспорту.

1. Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу

Тема 1.1. Предмет і природа прогнозування

Мета курсу. Предмет курсу. Теоретичні основи курсу.

Методи економічного прогнозування. Класифікація прогнозів та методів прогнозування. Практичне значення економічного прогнозування

Мета курсу. В сучасних умовах керівникам різних рівней і спеціалістам фірм дуже корисне знайомство з теорією прийняття рішень, в основі якої лежить теорія прогнозування.

Повсякденне життя ставить перед науковцями задачі, направлені на підвищення наукового рівня прогнозів, забезпечення програм управління економікою цільовою прогнозною інформацією. Тому є актуальними питання вивчення методики прогнозування, підготовки та перепідготовки кваліфікованих спеціалістів в області прогнозування.

Метою курсу є ознайомлення студентів з методикою наукового прогнозування у вигляді системи понять, методів, підходів для складання кваліфікованих прогнозів і планів; з колом проблем сучасної теорії прогнозування; деякими підходами до вивчення майбутнього; показати зв’язок між глобальними проблемами і питаннями повсякденного життя; показати яким чином можна вивчати і розкривати перспективи розвитку економіки держави; як використовувати кількісні методи для розв’язання прогнозних задач, а також разом з кількісними методами, які переважають в області короткострокового і середньострокового прогнозування, з новими підходами і засобами на основі експертних оцінок, які найбільш поширені в області довгострокового прогнозування і планування.

Оволодіння методикою наукового прогнозування допоможе фахівцям, які займаються підприємницькою діяльністю, зрозуміти суть явищ, з якими вони мають справу, розробити стратегію і тактику своїх дій, приймати правильні рішення в різних ситуаціях. Це розширить межі їх компетенції і підвищить їх кваліфікацію.

Предмет курсу. Предметом курсу «Економічне прогнозування» в ринкових умовах є вивчення методології наукового передбачення економічного розвитку суб’єкта господарювання. Усі види суспільної діяльності потребують передбачення перспектив розвитку, майбутніх наслідків теперішньої діяльності, а також явищ, які можуть виникнути незалежно від ціленаправлених дій, тобто управління на будь-якому рівні господарювання потребує наукового передбачення у вигляді прогнозу або плану.

Особливо важливо передбачати при управлінні економічними процесами. Сучасне життя дуже ускладнилося. Тіснішими стали зв’язки та взаємозалежності науки, техніки, економіки, соціальних умов. Зросли динамізм розвитку різних сторін життя, різноманітність можливих варіантів шляхів та засобів розв’язку тих чи інших проблем. Тому задача наукового передбачення врахувати взаємодію множини об’єктивних, суб’єктивних, внутрішніх і зовнішніх факторів даного процесу чи явища. Економічний прогноз базується на минулому, сучасному і намічає майбутнє. Головним критерієм якості прогнозу є те наскільки дійсність співпадає з тим, що передбачалося. Фірму треба розглядати як об’єкт господарювання в рамках організованої системи економіки держави. Тоді бізнес характеризується відтворенням своїх відношень, їх здібністю забезпечувати прогрес суспільства. Це явище завжди пов’язано з прогнозуванням. Головна мета його – на основі поєднання аналізу минулого і творчих висновків на майбутнє передбачити і виробити основні принципи практичної діяльності. Практично це здійснюється за допомогою розробки прогнозів науково-технічного прогресу та економічного розвитку.

Теоретичні основи курсу. Прогностика – це наука про майбутнє, тобто теоретичний базис наукового вивчення майбутнього.

Щоб зрозуміти майбутнє треба вивчати закономірності розвитку природи, суспільства, мислення. Об’єктивність у формуванні образу майбутнього залежить від знання цих закономірностей і правильного їх використання. Рівень знань закономірностей, суб’єктивізм їх сприйняття людиною та кількість інформації приводить до неточності в прогнозуванні.

На сучасному етапі прогностика розвивається як додаток до відповідних розділів методології конкретних наук, тим самим збагачуючи та доповнюючи зміст, системи знань даними про ймовірний розвиток або стан вивчаємого об’єкта в майбутньому.

Теоретичний базис для вивчення майбутнього стану того чи іншого об’єкта або системи дають відповідні науки, які формулюють свої висновки у вигляді законів і категорій. Вчення про майбутній стан предмета якоїсь науки (і економіки у тому числі) – частина її системи знань, її теорії.

Тільки на основі знання економічних тенденцій, явищ, категорій, взаємозв’язків можна розробити корисний прогноз в області економіки.

Зміст економічного прогнозування визначається економічною теорією. Прогнозні розрахунки підпорядковуються методології, яка визначає принципи, методи, етапність розрахунків, а також вибір визначаючих факторів економічного передбачення.

Зміст курсу охоплює теоретичні та практичні питання процесу прогнозування як на державному рівні, так і на рівні фірми чи підприємтсва. Зміст включає історію розвитку економічного прогнозування, місце та функції його в господарській діяльності держави, систему прогнозів, загальнометодологічні основи, елементи факторного прогнозу, класифікацію показників і параметрів, досвід вітчизняних та зарубіжних спеціалістів, економетричні моделі аналізу та оцінки, рекомендації до економічного аналізу різних сторін діяльності (вибору стратегії, економічного ефекту прийнятих рішень, політики фірми, структури плану та ін.), а також математичний апарат, інформаційне забезпечення прогнозних робіт.

Методологічні основи курсу «Економічне прогнозування» . Методологія прогнозування – це сукупність методів, принципів, засобів наукового передбачення економічних процесів в ринкових умовах. У широкому смислі – це частина теорії пізнання, той її напрямок, який стосується пізнання майбутнього, подібно до того, як філософія вивчає загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення, так і економічна прогностика вивчає загальне у методах дослідження економічних явищ і закономірності майбутнього розвитку. Коли справа стосується визначення майбутнього розвитку окремих сфер суспільної діяльності, її розглядають як частину методології конкретних наук.

Практичне значення економічного прогнозування. На сучасному етапі розвитку прогнозування набуває широкого прикладного значення. Рівень розвитку виробничих сил, концентрація виробництва, розвиток різних форм власності, різні форми економічної інтеграції приводять до необхідності прогнозування економічної політики держави, розробці системи заходів з її регулювання.

Практична цінність розробки методів прогнозування економічних процесів полягає у забезпеченні високої наукової достовірної оцінки стану об’єкта чи системи на перспективу. Прогнозування економічного розвитку – це одна з форм державного програмування, яке для багатьох країн стало функцією спеціальних державних органів. (Форми державного програмування: традиційні методи регулювання, наприклад, податкову і таможенну політику, політику в області грошового оберту і кредиту, державні замовлення та закупки, а також порівняно нові його форми: стимулювання приватних інвестицій, розробку програм інвестицій і розвиток виробництва у державному секторі економіки, розробку середньострокових і довгострокових прогнозів складання індикаторних, тобто порадницьких планів).

Прогнози також служать передумовою для розробки економіко-політичних задач довгострокового плану. Вони є активним засобом визначення можливих темпів і вибору шляхів господарювання, орієнтуються на врахування найбільш раціональних явищ.

Роль прогнозу полягає також у формуванні динамічної структури як економіки в цілому, так і окремих її складових.

Тема 1.2. Історія розвитку і стан прогнозування.

Основні функції прогнозування. Історія розвитку прогно-

зування. Стан прогнозування в Україні .

Особливості сучасного стану управління економікою дер-

Жави

Визначення прогнозування. Економічне прогнозування. Поняття «прогноз» або «передбачення» означає мистецтво судження про майбутній стан об’єкта, який називається прогнозуючим. Об’єктом прогнозу можуть бути предмети або процеси оточуючого нас середовища, їх властивості і відношення між ними.

Прогноз (forecast) – ймовірносне твердження про майбутнє з відносно високим ступенем достовірності. Передбачення (prediction) – аподиктичне (не ймовірносне) твердження про майбутнє, основане на абсолютній достовірності.

Можна дати ще одне визначення поняття прогнозу.

Прогноз – це система аргументованих наукових досліджень і висловів про майбутній стан об’єкта, який має ймовірний, але досить достовірний характер.

Прогнозування, або деякі літературні джерела називають це передбаченням, може бути науковим і ненауковим.

Економічне прогнозування повинно бути науковим. Формою передбачення є прогноз, який може переходити в план.

Економічним об’єктом будемо називати будь-який об’єкт, який має завдання на виробництво або розподіл тих чи інших продуктів або виступають в якості їх споживача.

Основні функції прогнозування. Основними функціями системи прогнозування є: науковий всебічний аналіз прогнозуючого об’єкта; оцінка ситуацій, які склалися, і напрямків змін у відповідних областях; оцінка дій цих змін в майбутньому і передбачення нових ситуацій і проблем; виявлення можливих щляхів розвитку і вибір серед них найкращого для прийняття оптимального рішення.

Історія розвитку прогнозування. Історія розвитку людства показує, що процес пізнання прямує до більш глибокої і всебічної оцінки майбутнього. Причому в кожну історичну епоху люди по-своєму розуміли світ і характерними для даної епохи засобами намагалися пізнати майбутнє.

Раніше люди вірили в те, що майбутнє визначається богами, усі явища пояснювали за допомогою містичних та релігійних тлумачень, використовуючи магію, ворожбу. Вони розуміли, що сучасне якось пов’язане з майбутнім. Найпростіше передбачення, що завтра буде так як i сьогоднi, часто не збувалося i тодi вони зрозумiли, що для того, щоб зрозумiти вiдмiннiсть сучасного вiд майбутнього треба вивчати минуле, брати з нього найбiльш важливе, зрозумiти зв’язки мiж явищами, якi повторюються, тобто перенести цей досвiд на майбутнє.

Античнi вченi робили спроби розробити точнi закони передбачень майбутнього, тому що вважали неможливим враховувати явища випадковi.

Ще чотири тисячi рокiв тому були закладенi початки астрономiї i математики. Спираючись на точнi i простi мiркування, Евклiд, Птоломей, Архiмед, Аристотель розробили основи геометрiї, астрономiї, фiзики i бiологiї, а дельфiйськi мудрецi розробили методи, якi кориснi i сьогоднi.

Якщо розглядати економiку, то результати планування i прогнозування в цiй сферi залежать перш за все вiд правильного розумiння законiв i тенденцiй розвитку економiчних вiдносин, знання i урахування умов дiяльностi конкретного суб’єкта господарювання, вiд вiдображення їх в економiчних розрахунках.

Прогнозування господарської дiяльностi iснувало завжди. Господар об’єкта господарювання (у тому числi i правитель держави) повинен розглядати можливi наслiдки своїх рiшень. Наприклад, який буде врожай, по якiй цiнi його продавати, як можна використати отриманi грошi, податки, подарунки, покарання.

Початок економiчного прогнозування i планування вiдноситься до початку ХХ ст. Вченi зрозумiли, що наукове передбачення в економiцi вiдкриває великi можливостi для впливу держави на суспiльство i для управлiння справами фiрми.

Прогнозування в СРСР розвивалося більше на державному рівні, ніж на рівні підприємства. Прогнози розроблялися у відділах НДІ, в лабораторіях і на кафедрах вищих навчальних закладів і охоплювали різні сфери діяльності: гідрометереологічну, геологічну, медицинську, екологічну, науково-технічну, космічну, соціологічну, демографічну, економічну, архітектурно-будівничу, внутрішньо і зовнішньо політичну, військову. Науково-технічні і економічні прогнози використовувалися при розробці перспективних планів і управлінні народним господарством.

Найбільш поширені були прогнози на період 15 років і застосовувалися такі методи як екстраполяція, експертні оцінки. Стан прогнозування в Україні і за кордоном.Існує думка, що на рівні фірми можна і потрібно застосовувати прогнозування і директивне планування, на рівні держави – прогнозування, індикативне планування і програмування.

Прогнози і плани розробляються з випередженням подій і їх правильність залежить від ступеня відповідності цим подіям. В ринковій економіці прогнозування подій досить низьке, тому що явища носять стохастичний характер. Прогнози і плани, прийняті з урахуванням минулої інформації, повинні уточнюватися при зміні обставин.

Індикативний план або прогноз використовуються як на рівні фірми, так і на рівні держави. Індикативний план і прогноз держави, на відміну від директивного плану, не впливає на рушійні сили ринку – свободу дій, власність і конкуренцію. Тому вони можуть розглядатися як засіб досягнення динамічності економічного життя. Протягом останніх десятиліть прогнозування та індикативне планування на рівні держави успішно використовується в багатох країнах.

В економічно розвинутих країнах існує дві форми прогнозування: централізоване (Канада, Швейцарія та ін.) і децентралізоване (США, Німеччина та ін.). Особливу роль відіграють кон’юнктурні прогнози, в яких оцінюється економічна ситуація: на ринку окремого товару; в конкретному секторі економіці; на світовому ринку. В прогнозах розглядаються питання тенденцій розвитку, а також можливі наслідки державного регулювання ринку.

Держави світу в основному застосовують індикативне, тобто пораджувальне (рекомендоване) планування (ІП). За три останні десятиліття в розвитку індикативного планування відмічено три етапи. На першому етапі планування носило кон’юнктурний характер, на другому – структурний, на третьому – стратегічний.

Роботи в області прогнозування ведуться і в Україні. При Національній академії наук України проводяться прогнозні роботи в таких науково-дослідних інститутах: економіки, економічного прогнозування, кібернетиці та інших. Роботи по прогнозуванню проводяться у Раді по вивченню продуктивних сил України, в Інституті стратегічних досліджень при Раді Міністрів України, Інституті економіки Мінекономіки України, Міжнародному науково-навчальному центрі інформаційних технологій та систем НАН та Міносвіти України, Національному університеті та інших закладах.

Існують Інститути світової економіки НАН України і Міністерства закордонних справ і Інститут російсько-українських відносин, які вивчають і аналізують економічний стан зарубіжних країн.

У зв’язку із складною ситуацією роботи в цих закладах ведуться в основному на макрорівні з використанням економетричних методів моделювання, за допомогою яких імітуються сполучення складових політики економічного зростання. Моделювання базуються на системі національних рахунків.

Особливості сучасного стану управління економікою держави.

Сучасна концепція ринкового управління економікою держави базується на декількох положеннях. Основу управління складає гнучке стратегічне планування, яке враховує невизначеність і змінність світового і національного розвитку. Центральне місце в стратегічному плануванні займає визначення принципів регулювання і пріоритетів у різних сферах.

Основні області управління – економічне і фінансове регулювання, політика заробітної плати і соціального захисту, галузева і промислова політика, регіональна політика і управління державними підприємствами.

Планування будується на основі прогнозування. Інші інструменти управління визначаються особливостями сфер, галузей, регіонів і навіть окремих підприємств і спираються на структури що створюються для забезпечення функціонування цих інструментів.

Сучасна концепція управління організаціями і підприємствами – це концепція стратегічного управління. Вона основується на поєднанні маркетингової концепції і внутрішньофірмового економічного управління, центральним ланцюгом якого є управління фінансами. Гнучке реагування на зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі, поєднання стратегічного, довгострокового і поточного планування представляють типові риси ефективного управління. Стратегічне планування підкріплюється плануванням структури організації, що відповідає поставленим цілям. Процес планування треба розглядати як завершуючий етап прогнозування, в процесі якого приймаються рішення на основі вибору тих чи інших альтернатив розв’язку.

Прогнозування як елемент управління суспільством. Якщо суспільство ставить перед собою задачу свідомого регулювання і формування умов свого існування, то управління суспільними процесами обов’язково повинно включати в свою сферу широке коло об’єктів і проблем. Тоді прогнозування як елемент управління життям суспільства повинно представляти собою складну систему, яка охоплює виробничо-економічні та інші елементи соціальних відносин, а також основні складові оточуючого людину середовища.

Классифікація прогнозів.До основних напрямків в прогнозуванні відносяться прогнози: науково-технічні; економічні; соціальні; демографічні; природних ресурсів; воєнно-політичні.

Економічні прогнози дозволяють отримати оцінки очікуваного рівня розвитку економіки та життєвого рівня населення, динаміку трудових ресурсів і споживання, відновлення основних фондів невиробничого призначення, темпи економічного росту та інші.

Крім того існує класифікація економічних прогнозів згідно з такими критеріями.

1. Проблемно-цільовий: дослідницький, нормативний або програмний, організаційний.

2. Природи об’єкта: соціальні, в тому числі демографічні; ресурсні (природні, матеріальні, трудові, фінансові); науково-технічні (перспективи розвитку науки і техніки і вплив цих досягнень на економіку); суспільних і особистих потреб (попит, споживання окремих товарів, потреби в об’єктах освіти, охорони здоров’я, правопорядку, культури) та ін.

3. Часу: оперативні (на період до 1 місяця); короткострокові (від 2 місяців до 1 року); середньострокові (від 1 року до 5 років); довгострокові (від 5 років до 15 років); далекострокові (від 15 років).

4. Складності: дуже простий (відсутні взаємозв'язки), простий, складний, дуже складний (тісні взаємозв’язки, коефіцієнт кореляції близький до одиниці).

5. Детермінованості об’єкта: детерміновані (без суттєвих втрат інформації при опису умов); стохастичні (потребують урахування випадкових величин); змішані (включають характеристики детермінованих і стохастичних прогнозів).

6. Характеру розвитку об’єкта в часі: дискретні (тренд має стрибкові зміни у фіксовані проміжки часу); аперіодичні (функція часу неперіодична); циклічні (функція часу періодична).

7. Кількісної оцінки: інтервальні (результат у вигляді інтервалу); точкові (результат виражається одним значенням характеристики об’єкта).

8. Масштабності: сублокальні (для окремої фірми або їх об'єднань); локальні; суперлокальні; субглобальні; глобальні.

Для окремої фірми або об’єднання підприємств: сублокальні, локальні, суперлокальні.

Для регіону, держави або деяких держав: суперлокальні, субглобальні, глобальні.

Місце економічного прогнозування в загальній системі прогнозів. Різні види прогнозів пов’язані один з одним. Науково-технічні прогнози, прогнози природніх ресурсів і демографічні є початковою інформацією для економічних прогнозів. Демографічний прогноз дозволяє визначити потенціальні трудові ресурси, а економічний визначає міру зацікавленості суспільства в них по районах і періодах. Соціальні прогнози розкривають загальні цілі і закономірності розвитку суспільних відношень, соціологічні наслідки підвищення продуктивності праці, впливу науково-технічного прогресу, зростання продуктивних (производительних) сил на форми суспільного життя.

Етапи економічного прогнозування. Поргнозування процесів економічного розвитку повинно дати відповідь на питання:

1. Які можливі результати майбутнього розвитку економіки ;

2. Які результати (з множини можливих) бажані і необхідні ;

3. Які можливі шляхи досягнення бажаних і необхідних результатів;

4. Який проміжок часу потрібен для реалізації кожного з можливих варіантів (шляхів) ;

5. Яку ступінь упевненості в успішному завершенні деякого результату по тому чи іншому варіанту ;

6. Які кадрові, матеріально-технічні і фінансові ресурси потрібні для реалізації кожного з можливих варіантів (шляхів) ;

7. Який необхідний комплекс організаційно-технічних заходів, забезпечуючий досягнення певного результату по тому чи іншому варіанту ;

8. Які шляхи (з множини можливих) є найбільш раціональними.

Виділяються три етапи економічного прогнозування: дослідницький, програмний, організаційний.

Елементи системного аналізу при розв’язанні проблеми економічного прогнозування.

Системний підхід має своєю ціллю спростити розв’язок проблеми і виділити найбільш суттєве в складному.

Об’єктом системного аналізу є узагальнені динамічні системи, тобто об’єкти або процеси, які розвиваються у часі . Термін “система” охоплю широке коло понять. Під системою розуміють організоване складне ціле: сукупність або комбінацію предметів або частин, які утворюють комплексне єдине ціле.

У реальному житті виділяють і штучні системи. Штучні системи є плодами розуму і рук людини. Вони складаються з матеріальних елементів. Прикладом складних штучних систем є: держава в цілому; наука в цілому; економіка держави в цілому; різні галузі промисловості; машини; механізми.

На відміну від природничих систем, які ніким не створені, які описуються диференціальними рівняннями і мають повну визначеність, штучні системи створені людиною, працюють в ім’я деякої цілі.

Системний підхід передбачає об’єднання об’єктів, встановлення властивостей і зв’язків, виділення найбільш важливих факторів для досягнення поставлених цілей, передбачення їх поведінки в майбутньому і направлений на спрощення розв’язку проблеми, виділення найбільш суттєвого в складному.

При вивченні економічних проблем дослідники ставлять за мету покращити характеристики систем, вибрати шляхи досягнення їх, тобто знайти оптимальне рішення (розв’язок), коли існує багато варіантів досягнення поставленої цілі.

Етапи системного аналізу.Виділяють такі етапи системного аналізу:

1. Постановка задачі ;

2. Початкова структуризація проблеми ;

3. Побудова математичної моделі і структуризація ;

4. Прогноз розвитку вивчаємої системи ;

5.Синтез управління.

Класифікація методів прогнозування. На сьогоднішній день існує багато методів прогнозування. Ці методи розрізняються за призначенням, по виду інформації, яка в них використовується, по реалізуємим формальним процедурам отримання чисельних оцінок параметрів прогнозних моделей, по періоду упередження, по типу прогнозуючого об’єкта та інші. Але в основі всіх методів і прийомів передбачення майбутнього лежать два підходи: математичний та евристичний.

До математичних методів відносяться методи екстраполяції і методи моделювання.

Залежно від характеру джерел інформації методи прогнозування поділяються на два класи: евристичні і фактографічні. Для методів першого класу дані отримують за допомогою експертів, або внаслідок якихось логічних чи теоретичних досліджень. Даними для методів другого класу є характеристики об’єкта дослідження, які змінюються в часі.

Аналітичні методи базуються в основному на математичному моделюванні і, як правило, застосовуються для нормативного прогнозування. Статистичні методи базуються на побудові та аналізі емпіричних часових рядів характеристик об’єктів, а випереджуючі – на обробці інформації, що має відношення безпосередньо до часу упередження.

Методи прогнозування можна поділити на якісні і кількісні. Якісні методи базуються переважно на логічному аналізі об’єктів прогнозування і мають на меті окреслити коло довгострокових проблем в загальній формі. Кількісні проводять математичний аналіз статистичного матеріалу, який характеризує розвиток об’єкта прогнозу за певний період.

Задача прогнозиста – обрати такий метод, який більшіою мірою відповідав би задачам і принципам прогнозування даного явища (об’єкта). При відповідності методів прогнозування заданим принципам можна говорити про створення прогнозуючої системи об’єкта.

Інформаційно-прогнозні системи економічного розвитку. Системи прогнозування – сукупність методів, методик прогнозування, баз і банків даних, організаційних заходів, технічних засобів, колективів працівників, які займаються прогнозуванням. Ці системи повинні функціонувати як частини систем управління перспективним розвитком і видавати прогнози при заданій цільовій функції розвитку об’єкта прогнозування, при заданому обсязі прогнозної інформації. Вони виконують дві основні функції: формування множини альтернатив розвитку об’єкту прогнозу; порівняння і вибір найкращої альтернативи.

Призначення інформаційно-прогнозної системи – це підвищення ефективності робіт в області економіки. Вони повинні задовольняти принципу неперервності, тобто забезпечувати неперервну розробку прогнозної інформації.

Тема 2.1. Прогнозування за допомогою багатомірного аналізу.

Багатомірний аналіз. Альтернатива. Оптимальна стратегія

розвитку . Критерій оптимальності. Таксономія.

Геометрична інтерпретація багатовимірних обєктів.

Матриці відстаней. Метод упорядкування статистичної

сукупності обєктів. Метод розбиття множини обєктів на

підмножини

Якщо у результатi дослiдження по деякiй моделi прогнозу отримана множина альтернатив, тодi заключним етапом задачi прогнозу є вiдшукання оптимальної альтернативи на заданiй множинi алтернатив по деякому критерiю, який називається критерiєм оптимальностi.

Існує декiлька прийомiв i пiдходiв до розв’язання цiєї задачi:

1. За основу вибору тiєї чи iншої альтернативи приймається ступiнь упевненостi, що дана альтернатива приведе до кiнцевої цiлi, яка дослiджується. Основою для такої упевненостi може служити перш за все досить висока ймовiрнiсть даної альтернативи, яка залежить вiд числа експертiв, якi за неї висловились, i ступiнь узгодженостi думок експертiв, якi висловились за цю альтернативу. Мiрою такої узгодженостi може бути рiзниця мiж квартилями розподiлення часу досягнення цiлi при урахуваннi тiльки альтернативи, яку розглядають.

2. За основу вибору альтернативи може бути прийнятий час сподiвання (ожидаемое время), тобто медiана розподiлення досягнення заданої кiнцевої цiлi при вiдкиданнi всiх iнших альтернатив.

3. За основу може бути взята оцiнка вартостi досягнення цiлi при данiй альтернативi i мiра невизначеностi (середньоквадратичне вiдхилення або рiзниця мiж квартилями).

Якщо не iснує достатнiх пiдстав для вибору однiєї альтернативи, то можна застосовувати два прийоми. Перший полягає у включеннi в план найближчих цiлей з найбiльшими коефiцiєнтами важливостi (важности) (або з найбiльшими вiдносними вагами) без зумовлення (предопределения) подальшого (последующего) розвитку плану. Другий прийом полягає в об’єднаннi близьких альтернатив (якi вiдрiзняються невеликим числом елементiв).

За визначенням альтернатива характеризується набором умов, необхiдних для досягнення кiнцевої цiлi i набором параметрiв, які характеризують цi умови, якщо прогнозування проводилося на основi експертних оцiнок. Таким чином, альтернативу можна розглядати як деякi статистичнi сукупностi або багатовимiрнi об’єкти, кожний з яких описується параметрами, де у – число умов, якi складають у-альтернативу, х – число параметрiв, що описують одну умову. Це дозволяє порiвняльнi дослiдження проводити за допомогою методiв багатомiрного аналiзу, якi служать для рiзноманiтних спiвставлень i виявлення закономiрностей в статистичних сукупностях.

Такий пiдхiд дає можливiсть застосовувати методи таксономiї, що дозволяють дослiджувати економiчний об’єкт як складний. Завдяки цьому, варiюючи характеристиками (параметрами), якi описують економiчний об’єкт, можна створити множину об’єктiв, на якiй проводити аналiз та оцiнки їх розвитку. Якщо, наприклад, скористатися методом знаходження таксономiчного показника, то можна побудувати деякий штучний об’єкт, який буде “еталоном” для всiх об’єктiв множини i який можна прийняти за об’єкт з оптимальними характеристиками. Всi об’єкти множини при цьому впорядковуються згiдно з обчисленими таксономiчними показниками за вiддаллю до штучно сконструйованого, тобто “еталону”.

Наведемо один з таксономiчних методiв – метод упорядкування об’єктiв сукупностi.

Геометрична iнтерпретацiя багатовимiрних об'єктiв.

Нехай є деякий об’єкт , який можна описати за допомогою параметрiв. Кожний об’єкт, який можна описати за допомогою параметрiв будемо називати -мiрним. Аналогiчно, як двумiрний об’єкт є точка площини, а трьохмiрний об'єкт є точка трьохвимiрного простору, так i -мiрний об'єкт є точка -мiрного простору, розмiрнiсть якого визначається числом параметрiв.

Введемо поняття таксономiчної вiдстанi. Таксономiчна вiдстань – це вiдстань мiж точками багатовимiрного простору, яка визначається за правилами аналiтичної геометрiї. Тодi для спiвставлення рiзних об’єктiв, як багатовимiрних i вибору серед них найкращого, можна використовувати таксономiчнi методи.

У цих методах порiвняльнi дослiдження проводяться за допомогою матрицi вiдстаней. Елементами матриці є таксономічні відстані, якi дозволяють визначити положення кожної точки вiдносно iнших точок, а отже, визначити мiсце цiєї точки у всiй сукупностi, що робить можливим їх упорядкування i класифiкацiю.

Якщо елементи матриці неоднорідні, тобто вони описують різні властивості об’єктів і виражені для кожного параметра у специфічних одиницях виміру, то перш за все потрібно виконати перетворення початкової матриці. Перетворення зводяться до стандартизації параметрів, тобто вирівнювання їх.

Метод упорядкування об’єктів сукупності дозволяє їх лінійно упорядкувати відносно відстані до деякої штучно сконструйованої точки , яка називається еталоном розвитку. Для всіх точок даної множини обчислюється таксономічний показник рівня розвитку. Це деяка величина, яка називається рівнодіючою всіх параметрів, які характеризують багатовимірний об’єкт. Показник рівня розвитку є статистичною характеристикою множини об’єктів. За його допомогою можна оцінити досягнутий рівень значення параметрів, які характеризують явище, яке вивчається.

Для знаходження показника рівня розвитку всі елементи матриці поділяються на стимулятори і дестимулятори. За основу поділу параметрів на групи береться характер впливу кожного з них на рівень розвитку об’єктів. Параметри, які справляють позитивний, стимулюючий вплив на рівень розвитку об’єктів, називаються стимуляторами, параметри, які виявляють негативний вплив дестимуляторами.

Розподіл параметрів на стимулятори і дестимулятори є основою для побудови еталону розвитку, який є точкою .

Тоді за оптимальну альтернативу можна прийняти набір параметрів вибираються за формулами, стандартизовані значення яких служать координатами штучно побудованої т. , а за альтернативу найбільш близьку до оптимальної можна прийняти альтернативу, яка найближче всього розташована до об’єкта, який описується т. , тобто таксономічний показник якої найменший.

Можна для виділення найкращого об’єкта використати метод розбиття множини на групи, який дозволяє отримати підмножини з необхідними в таксономічних дослідженнях властивостями, тобто які містять елементи, однорідні з точки зору значень їх параметрів. Виділені підмножини мають властивість, що їх діаметр менший ніж відстань між будь-якими двома підмножинами. Утворюються групи елементів, які відрізняються між собою менше, ніж елементи, що належать різним підмножинам.

Використання цього методу дозволяє отримати підмножини однорідні з точки зору їх ознак (параметрів). Це означає, що альтернативи однієї підмножини можна розглядати як близькі і проводити їх злиття для вибору однієї.

Тема 2.2. Творче мислення і економічне прогнозування.

Евристика. Експерт. Експертна оцінка. Методи

експертної оцінки (індивідуальні, колективні). Метод

сценарієв. Метод історичної аналогії. «Мозкова атака».

Метод «Дельфи». Морфологічний метод.

Сітьові методи. Метод Перт. Матричний метод

Для прийняття рішень в ситуаціях, коли кінцевий результат невідомий і про нього можна говорити як про ймовірний, використовується підхід, який називається евристичним.

Об’єктом дослідження сучасної евристики є процеси творчого мислення, або спрощено процеси неформальних рішень.

Експертна оцінка – це твердження або висновок експерта в якісній чи кількісній формі про суть обговорюваного питання.

Слово експерт по латині означає досвідчений. Експерт – це досвідчена особа, яку запрошують в складних або суперечливих випадках. У давнину в якості таких осіб виступали жреці і державні діячі. Думки експертів використовувалися в минулому і ними користуються зараз в медичній, юридичній, економічній практиці.

Експертні оцінки дозволяють суттєво упорядкувати інформацію, яка сприяє прийняттю рішень і підвищити надійність прогнозів і планів.

Методи експертних оцінок можна умовно розділити на дві групи: індивідуальні експертні оцінки і колективні експертні оцінки.

Метод сценарієв–метод, який намагається встановити логічну послідовність подій, для того, щоб показати як, виходячи з існуючої ситуації може крок за кроком розгортатися майбутній стан. Його мета не передбачення майбутнього, а формування погляду на можливе число процесів, які можуть бути охоплені і представляються суттєвими для експериментального моделювання можливої реальності. Написання сценаріїв здійснюється в явно виражених часових координатах. Ця особливість є суттєвою для застосування в області політичних проблем, для виявлення можливих військових або дипломатичних криз, а також для аналізу витрати – фективність великими нафтовими компаніями, які зацікавлені у визначенні майбутніх економічних, політичних і соціальних умов та ін.

Метод історичної аналогії

Історична аналогія застосовується при прогнозуванні, яке розповсюджується тільки на сусідній або наступний за ним рівень. Наприклад, при прогнозуванні дії даного продукту на ринок.

На основі вивчення внутрішньої логіки розвитку конкретної наукової дисципліни або явища суспільства дослідник конструює відповідну їй історико-логічну модель. Потім у відповідності з цією моделлю прогнозує певні ситуації, які мають загальні властивості. Популярність логічних моделей-образів, які конструюються методом історичної аналогії, тримається не тільки на традиціях, але і на добре відомих історикам природничих актах спадкоємності у розвитку наукових принципів та ідей.

Методи колективної експертної оцінки

Методи колективної експертної оцінки засновані на відомому методі Дельфи. Спільним для них є те, що для проведення прогнозних досліджень залучається група висококваліфікованих спеціалістів, які називаються експертами і працюють в даній області. Опитування експертів проводиться в декілька турів, відповіді даються в кількісній або якісній формі (так, ні, добре, погано). Всі експерти дають свої оцінки незалежно один від одного, обгрунтовуючи свою думку. Після кожного тура проводиться статистична обробка його результатів. Кожний учасник опитування знайомиться з відповідями інших учасників, але при цьому повністю виключається їх безпосереднє спілкування.

У спрощеному вигляді ці методи представляють собою ітеративну послідовність циклів мозкової атаки.

Концепція«Мозкової атаки»

Мета методу полягає у відкритті нових ідей на основі інтуїтивного мислення групи висококваліфікованих спеціалістів. Ідея метода основана на гіпотезі, що серед множини ідей існує декілька правильних.

Принцип проведення мозкової атаки оснований на таких правилах:

1. Надавайте підтримку і заохочуйте учасників мозкової атаки, щоб звільнити їх від скованості;

2. Не критикуйте ідеї, кожна з яких повинна досліджуватися;

3. Розглядайте будь-яку ідею, розвивайте її, навіть якщо вона здається сумнівною в даний момент.

Практика показує, що якщо слідувати цим правилам, то продуктивність мислення спеціалістів при мозковій атаці вище, а число нових ідей значно більше, ніж якби експертам пропонували висловлювати тільки нові ідеї. Так як отримання нових ідей не є кінцевою ціллю прогноза, результати мозкової атаки потребують обробки і детального аналіза множини ідей. Краще всього мозкову атаку включати як один з етапів прогнозування на основі експертних оцінок.

Метод «Дельфи»

Метод Дельфи у спрощеному вигляді можна розглядати як послідовність ітеративних циклів мозкової атаки, при якій робиться спроба уникнути психологічних факторів, спроможних знизити цінність засідань по принципу мозкової атаки.

Мета методу «Дельфи»полягає в розробці програми послідовних індивідуальних опитувань (які найкраще проводити за допомогою опитувань), що чергуються оберненим зв’язком у вигляді інформації і думок, отриманих шляхом обробки на ЕВМ узгодженої точки зору експертів за попередніми частинами програми. Вважають, що завдяки письмовій формі контакту знижується вплив таких факторів, як навіювання або пристосування до думки більшості.

Морфологічний метод

За допомогою морфологічного аналізу можна вирішити такі проблеми: 1) які прийоми необхідні для того, щоб отримати всю можливу інформацію про даний клас явищ; 2) яка повна низка наслідків,які випливають з певної причини; 3) відшукати всі прийоми даного класу, або всі методи даного класу, або в загальному формулюванні всі розв’язки даної конкретної проблеми.

Відповідь на 2-е питання дає дерево цілей. Відповідь на 3-є питання досягається морфологічним методом в більш вузькому розумінні, який описується таким чином.

1. Дається точне формулювання проблеми, яку треба вирішити.

2. Точне формулювання проблеми розкриває важливі характерні параметри, від яких залежить розв'язання проблеми.

3. Кожному параметру властиве деяке число різних незалежних і неприведених властивостей '. Ці матриці-рядки можуть бути записані у вигляді

[ ]

[ ]

. . . . . . . .

[ ].

Якщо в кожній матриці обвести колом один з елементів, а потім з’єднати всі обведені, то кожен ланцюжок елементів буде одним з можливих варіантів розв'язання початкової проблеми.

Якщо цю систему розглянути як n-мірний простір, отримаємо морфологічний ящик. Аналіз буде завершений, якщо в кожному відділенні ящика є один розв’язок або не має жодного. До цього моменту не можна ставити питання про цінність того чи іншого розв’язку, але коли отримані всі розв’язки можна співставляти з системою прийнятих критеріїв.

4. Визначення функціональної цінності всіх отриманих рішень.

5. Вибір найбільш бажаних конкретних рішень і їх реалізація.

Морфологічний метод структурує мислення таким чином, що генерується нова інформація. Практичне застосування морфологічного методу можливо в широкому діапазоні (від фундаментальних досліджень в технології до соціальних, політичних та економічних).

Метод «дерева цілей» або аналіз вертикальної відповідності

Метод дає упорядкований погляд на речі, коли намагаються встановити ієрархічні взаємозв'язки для всіх засобів їх досягнення. У результаті такої структурної організації потенціальних видів діяльності починаючи від фундаментальних досліджень до технологічних систем і закінчуючи задачами, які вони можуть виконувати і концепціями ролі корпорацій і суспільства в цілому. Можна отримати орієнтир для планування. Фактично метод є єдиним систематичним підходом до використання взаємозв’язків всієї сукупності рівней. Побудова« дерева цілей»починається з написання сценарієв для вираження думок про майбутні взаємозв’язки. Можна використовувати морфологічний аналіз для вироблення альтернатив на вищих рівнях.

Сітьові методи

Сітьові методи використовуються при управлінні процесами конструювання і виробництва в складних системах. Тут можна виділити два методи: метод критичного шляху і Перт. Метод критичного шляху заснований на сітьових графіках, які відображають різні стадії кожної з частин проекта і аналізують їх з метою вибору оптимального шляху між початковою і кінцевою подіями. Критеріями оптимальності можуть бути найменші витрати, найкоротші строки виконання і т.д.



edu 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная